Іванна Климпуш-Цинцадзе: «Ми маємо розставити на Закарпатті ментальні прикордонні стовпи про те, що це є Україна, у якій кожен громадянин, незалежно від національності, зможе реалізувати всі свої задуми і мрії…»

За півтора місяці до місцевих виборів на Закарпатті й досі немає чіткої картини щодо кандидатів від партій у ради різних рівнів. На цьому тлі несподіванкою стала нещодавня заява партії «Європейська Солідарність» про те, що її закарпатську команду очолить чинна народна депутатка, голова парламентського Комітету з питань інтеграції України до Європейського Союзу Іванна Климпуш-Цинцадзе. Досвідчена дипломатка із закарпатським корінням розповіла в інтерв’ю про цю ідею, бачення пріоритетів і особливості передвиборчих баталій, які вже розгорнулися в області.

31 серпня з’явилася інформація, що Ви – одна з двох народних депутатів «Європейської Солідарності», хто на місцевих виборах очолить партійні списки до обласних рад. Чиє це було рішення, і що мотивувало до його ухвалення?

Це була ідея, яка народилася на кількох рівнях, а рішення ще має бути затверджене з’їздом партії, коли ми офіційно висуватимемо своїх кандидатів. Це рішення, насамперед, має бути підтримано територіальною організацією «Європейської Солідарності». Загалом же, ідея є побажанням керівних органів партії, вона неодноразово озвучувалася нашими партійцями в області… Внутрішньо до цього тяжіла і я, адже боляче спостерігати за тим, як долю Закарпаття вирішують люди, які його зовсім не розуміють, які його не знають, яким воно не болить.

Оскільки моя родина походить із Закарпаття, причому з різних частин області, мені зовсім не байдуже, як тут живуть люди. Я часто буваю в області – і як народна депутатка, і в приватних поїздках. І як мені прищепили любов до Закарпаття батьки, так само і я намагаюся прищепити особливе відчуття цього краю своїм дітям. Маючи Закарпаття в серці, думаю, було б абсолютно логічно, щоб я очолила список «Європейської Солідарності» до обласної ради.

Лідер «Європейської Солідарності» Петро Порошенко заявив, що мета на цих виборах – не допустити проросійського реваншу й витіснити представників «Опозиційно платформи – За життя» з регіонів. Наскільки це актуально для Закарпаття?

На жаль, цей аспект є дуже актуальним для Закарпаття, яке кум Путіна Медведчук вважає своїм феодальним угіддям, і яке він зі своїми колегами опрацьовує вже протягом не одного десятиліття. Саме його посіпаки розхитують ситуацію як в краї, так і по всій країні.

Я дуже добре пам’ятаю, як ФСБ організовувала провокації на Закарпатті із підпалом в Ужгороді офісу Товариства угорської культури Закарпаття. Завдяки оперативно проведеному розслідуванню, ми змогли довести й пояснити світові, що всі ті дії були організовані, інспіровані, замовлені ззовні, що вони були спрямовані на розпалювання ненависті і створення негативного образу України у світі – України нетолерантної, України нетерпимої. І це в той час, коли насправді Закарпаття є прикладом справжньої взаємоповаги різних культур і національностей, які протягом багатьох століть жили на цій території, взаємно підтримуючи одне одного.

Наведіть, будь-ласка, приклади цієї взаємної поваги і підтримки, бо телеканали й інші ЗМІ Медведчука регулярно описують наш край, як територію суцільних сепаратистів і контрабандистів…

У моєї бабці в Ясінях сусіди – угорці. І я пам′ятаю з дитинства, коли відзначалося якесь угорське релігійне свято, то це означало, що якоїсь великої роботи у цей день не робили ані православні, ані греко-католики. Так було з поваги до іншої культури, до сусідів, які мали поважне свято. Аналогічно поводилися й угорські сусіди, аби не виявити зневаги до наших важливих подій. Тому я впевнена, що відчуття взаємоповаги є досить глибоко закладеним у ментальні риси закарпатців. Вважаю неприпустимим, що саме на Закарпатті намагаються створити штучну суспільну напругу, яка б мала транслюватися на весь світ в якості негативу про Україну.

Також бачимо, що закарпатцям десятиліттями нав’язують теми політичного русинства, якими в різні часи не гребували користуватися в своїх інтересах й різноманітні місцеві політики…

Саме зараз все це робиться за вказівками з Кремля, який мріє стерти Україну з лиця землі, посіявши хаос на наших землях і створивши тут кілька квазідержавних ракових утворень на зразок ДНР чи ЛНР. Тому місцеві політики – а в першу чергу, це проросійські колаборанти з ОПЗЖ та представники ОДА, які абсолютно не розуміються в специфіці регіону, піднімаючи подібні теми, мають добре подумати, якою катастрофою все це може закінчитися.

До речі, російські впливи активно поширюються й через московську церкву, тому мене зовсім не здивувала інформація, що гуляє інтернетом, про те, що обласний список ОПЗЖ може очолити засуджений за сепаратизм отець Димитрій Сидор. Якщо це дійсно так, то це лише вчергове підтвердить переконаність нашої партії, що для Кремля ці місцеві вибори є частиною стратегії з остаточного знищення України.

Закарпаття увесь час намагаються змалювати якимось по-сепаратистськи налаштованим, головне, аби воно не виглядало багатонаціональним, але – разом із тим – українським. Однак історія і сама сутність нашого краю точно не про це! І ми в жодному разі не маємо дозволити Кремлю втягнути Закарпаття у свій дискурс. Тому мусимо раз і назавжди покласти край таким спекуляціям, аби уникнути долі Криму, Донбасу, біда яких почалася саме з розмов то про слов’янофільство, то про культурну близькість із «руським міром». На жаль, це сталося, у тому числі, й через те, що держава Україна недостатньо приділяла уваги питанням поширення своєї державної ідеології на територіях, на які поклала не просто око, а свою криваву лапу Москва. Тож ми маємо розставити на Закарпатті ментальні прикордонні стовпи, що це є Україна, у якій кожен громадянин, незалежно від національності, може реалізувати всі свої задуми і мрії.

А які ще стратегічні державницькі цілі вбачаєте пріоритетними для реалізації в краї?

Ми, «Європейська Солідарність», несемо відповідальність за ту ідеологію, яку сповідуємо – не тільки в якійсь окремій області чи районі, як це, до речі, відбувається через різні феодальні проєкти у популістичній обгортці, які набувають фінансової ваги на Закарпатті, а і в кожному куточку нашої країни. А для нас на сьогодні важливо продовжувати будувати європейську державу. Кому, як не закарпатцям, знати, що таке європейськість, що таке Європа, – і з огляду на історичні періоди перебування в складі інших країн, і через те, що, на жаль, не від доброго життя значна кількість краян їздить на заробітки. Це все означає, що на Закарпатті є ті люди, які точно розуміють, що, якщо їм запропонувати інструменти для створення аналогічних європейським умов вдома, то вони захочуть і зможуть ними скористатися. Тому для нас важливим є, по-перше, збереження держави, по-друге, неприпустимість розвертання її від руху в напрямку Європейського Союзу і НАТО. Одночасно ми наголошуємо і на нагальності економічного розвитку Закарпаття, яке точно має величезну кількість принад – їх просто треба розвивати, щоб ми мали і більшу кількість робочих місць, і щоб не було цього масштабного відпливу робочої сили за кордон.

Політична боротьба в області почалася ще до офіційного старту виборчої кампанії. Заяви і звинувачення від опонентів не оминули й Вас. Зокрема, мали місце спекуляції навколо теми голосування в Раді щодо нового районування і збереження Рахівського району, яке Ви нібито не підтримали. Можете розставити крапки над «і» в цій ситуації?

Це, насправді, дуже смішна історія, адже якби всі державницькі рішення полягали тільки у натисканні на зелену кнопочку, тоді б державу будувати було дуже легко. Саме до цієї функції «слуги народу» зараз намагаються звести роль народного депутата України – щоб усі вважали, що призначення депутата це тиснути на якусь кнопку.

У свою чергу, я щиро пишаюся, що доклала величезних зусиль і витратила купу нервів для збереження Рахівського району, і ці зусилля принесли результат. Я рада, що саме до мене особисто звернулася районна рада, що під час громадських слухань мала можливість поспілкуватися з набагато ширшим представництвом Рахівського району. Мною було написано купу звернень – і на Прем’єр-міністра, і на міністра розвитку громад і територій, і на профільні комітет і підкомітет.

Це – тільки малесенька дрібничка з того, що довелося зробити, тому що була ще велика робота на рівні телефонних розмов, особистих зустрічей, на рівні присутності на засіданнях комітетів під час захисту самої ідеї збереження Рахівського району. Чомусь ніхто не дивується тому факту, що між тим, як Кабінет Міністрів України подав до Верховної Ради постанову, в якій щодо Закарпаття передбачалося існування п’яти районів без Рахівщини, звідкись під час дискусій на підкомітеті та комітеті при винесенні рішення на рівень парламенту з’явився шостим Рахівський район. На це чомусь уваги ніхто не звернув. А я абсолютно впевнено можу стверджувати, що без мого дуже активного лобіювання цього питання Рахівський район точно не з’явився б у новому переліку районів.

А щодо самого голосування?

Знаєте, згодом недруги почали активно працювати над тим, щоб подати все в іншому світлі через наше неголосування за постанову. Але ж це була постанова не про збереження чи ліквідацію Рахівського району! Це навіть не була постанова про бачення, як функціонуватимуть райони на Закарпатті. Це була постанова про ліквідацію старих і утворення нових районів по всій Україні. І вона була абсолютно жахливою, бо залишила купу невирішених проблем, з якими ще зіштовхнуться жителі всіх новостворених районів по всій Україні!

Ця постанова була ухвалена у форматі, коли віз був поставлений попереду коня, адже до цього часу ми не маємо повноцінної відповіді щодо повноважень цих нових районів, функцій органів влади районного рівня, і, на жаль, залишилися неврахованими побажання представників місцевого самоврядування по країні… І те, що подавалося як територіально-адміністративна реформа, насправді виявилося просто новим територіальним поділом. Очевидно ж, що за такий хаос голосувати ані я, ані наша політична сила просто не могли собі дозволити. У той же час, саме збереження Рахівського району я відстояла! Крапка.

Що для області є першочерговим і що в жодному разі не можна ігнорувати? Які вони взагалі – пріоритети «Європейської солідарності» в обласній раді?

Ми наразі завершуємо готувати нашу програму, але деякі речі я можу озвучити вже. По-перше, не можна ігнорувати багатонаціональність краю і необхідність забезпечити представників всіх національностей можливостями для самореалізації. По-друге, маємо приділити увагу й суто практичним речам. Це, скажімо, берегоукріплення. Ми цього року знову переконалися, як дорого обходиться ігнорування цього питання. Через постійне хронічне недофінансування протипаводкової програми «Тиса» – під час наступного паводку, наступних сильних дощів ми матимемо ще серйозніші наслідки.

Далі гостро стоїть питання адекватного транспортного сполучення Закарпаття з рештою України, бо від вирішення цього питання напряму залежить туризм! Ми намагалися відновити роботу міжнародного аеропорту «Ужгород», і вже досягли згоди з нашими словацькими колегами, але бачимо, що й досі аеропорт не працює. А насправді – Закарпаття має всі можливості стати транспортним і туристичним хабом.

Безумовно, розвиток туристичної галузі разом із транспортною інфраструктурою дасть можливість дійсно покращити добробут людей. Депутати обласної ради мають дати поштовх розвитку нових ініціатив, що набирають вагу, скажімо – стимулювати виробництво крафтових виробів, розвиток давніх ремесел. Також ми раз і назавжди припинимо знищення багатої культурної спадщини регіону, яка теж є надзвичайно потужним фактором для розвитку туризму, займемося її відновленням та збереженням. Це – родзинки краю, які можуть бути оновлені модерними технологіями, і які приваблять сюди туристів. Але все перелічене потребує і підтримки, й уваги з боку влади, найперше – обласної.

Чим ще займатиметься команда «Європейської солідарності» в обласній раді?

Один із важливих напрямків – збільшення спроможності сильних і самоврядних громад – базового елемента солідарного громадянського суспільства, яке ми будуємо. Децентралізація, започаткована Петром Порошенком в 2015 році, та передача реальних важелів впливу на прийняття рішень місцевим громадам має дати поштовх до справжнього самоврядування та виховання відповідальних громадян. Зараз же обласна влада думку представників громад часто ігнорує – наприклад, голова ОДА Петров нещодавно публічно заявив, що добиватиметься відміни обов’язкових громадських слухань перед початком будівництва сміттєпереробних заводів на територіях громад. Це нонсенс, і ми як депутати «Євросолідарності» цього не допустимо ні на центральному, ні на обласному рівнях!

Також ми вимагатимемо запровадження на рівні обласної ради обов′язкової антикорупційної експертизи кожного проєкту рішення, що стосується використання надр та загалом – використання ресурсів, що належать всім закарпатцям. Ми і самі робитимемо це публічно, із залученням як наших фахівців, так і представників громадських ініціатив області. Ми переконані, що різноманітні «схемщики» та «рішали», що під виглядом «патріотів Закарпаття» планують створити тут такий собі персональний «феодальний анклав», мають зменшити свої апетити і зрозуміти вже нарешті – ми разом із відповідальними, вільними і чесними громадянами їм цього не дозволимо.

Чому місцеві вибори-2020 для «Європейської Солідарності» – це не про боротьбу за місцеву владу, а про боротьбу за Україну?

Через те, що, на жаль, ми бачимо, наскільки кульгає сьогодні управління державою, наскільки держава розбалансовується… Тому вміння брати на себе відповідальність за своє місто, за свою громаду, маючи професійні знання і бачення розвитку, допоможе нам брати відповідальність не лише за наше завтра в країні, але й за сьогодні. Адже саме сьогодні нас кидають у бік хаосу не тільки з точки зору політичних і геополітичних рішень, які ухвалюються на рівні очільника держави, а й на нижчих рівнях, починаючи від міністерств і закінчуючи місцевими органами влади.

Разом із активною діяльністю у стінах парламенту Ви завжди відкриті до комунікації з громадянами, зокрема тут, на Закарпатті. Чи можете описати, яким є виборець «Європейської Солідарності»?

Знаєте, я так рада цій можливості, коли чи не вперше за останній час я об’їздила абсолютно всі райони Закарпаття – адже ми привозили сюди допомогу лікарням та медикам і від «Європейської Солідарності», і від Фонду Петра Порошенка.

Тож останнім часом мала нагоду спілкуватися з різними аудиторіями. Як на мене, наш виборець – це людина, яка точно є патріотом, яка точно бачить необхідність у розвиту європейської України, це людина небайдужа, активна, чесна, готова брати на себе відповідальність. Такі люди не чекають манни небесної, не вірять у телевізійні картинки й обіцянки ковбаси по 2,20 і зарплати вчителю у 4000 доларів з дня на день. Ці люди самі готові будувати європейську Україну, в якій будуть створені однакові для всіх правила і процедури, щоб ці прагнення й ініціативи реалізувати.

Як на мене, дотримання однакових для всіх правил і дасть у майбутньому цей європейський рівень життя, який закарпатці регулярно бачать у різних країнах ЄС. Впевнена, що наші виборці розуміють причинно-наслідкові зв’язки, знають, як будується і функціонує держава, і вони готові докладатися своїми зусиллями до нашої спільної мети – щоб кожен почувався гідно у своїй країні.

Інтерв’ю брала Катерина Данилова